Офшором чи офшорною юрисдикцією вважається країна чи територія, в якій дохід зареєстрованих там компаній, що отримало поза межами кордонів( берегів) такої країни чи території, не оподатковується зовсім або оподатковується за низькими ставками. Як наслідок офшорна компанія – це юридична особа, бенефеціарні володільці та ділова активність яких зосереджується за межами країни-реєстрації та зареєстрована в так званій «податковій гавані»- зоні мінімального або нульового оподаткування.
Причиною такого пільгового режиму в тому, що офшорна компанія, як правило, лише реєструється в такій країні, але серйозної діяльності там не здійснює. Це означає, що в цій країні оподатковується тільки та діяльність, яка велась в межах кордонів даної держави. Але оскільки Ваш бізнес існує там номінально, то він звільняється взагалі від будь якого оподаткування. В цьому полягає абсолютно законний механізм офшору.
Офшорні компанії створюються у державах, де діє режим пільгового чи нульового оподаткування і є відсутній валютний контроль. Таких держав у світі нараховується близько 50.
Згідно українського законодавства офшорними зонами вважаються наступні країни та юрисдикції: Острів Гернсі, Острів Джерсі, Острів Мен, Острів Олдерні, Бахрейн, Беліз, Андорра, Гібралтар, Монако, Ангілья, Антигуа і Барбуда, Аруба, Багамські Острови, Барбадос, Бермудські Острови, Британські Віргінські Острови, Віргінські Острови (США), Гренада, Кайманові Острови, Монтсеррат, Нідерландські Антильські Острови, Пуерто-Ріко, Сент-Вінсент і Гренадіни, Сент-Кітс і Невіс, Сент-Люсія, Співдружність Домініки, Теркс і Кайкос, Ліберія, Сейшельські Острови, Вануату, Маршальські Острови, Науру, Ніуе, Острови Кука, Самоа, Мальдівська Республіка.
При тому слід звернути увагу, що Панама, Кіпр та Великобританія не вважаються офшорними зонами згідно законодавства України.
Попри переваги офшорного бізнесу (низькі ставки податку, конфіденційність, спрощена звітність, інформація про власників-нерезидентів компаній закрита від сторонніх, швидкий та нелімітований доступ до фінансових коштів, відсутність валютного контролю), не слід забувати і про його недоліки:
• офшорні компанії не мають права вести діяльність в країні реєстрації;
• у деяких країнах діє антиофшорне законодавство. Йдеться в основному про держави-члени міжнародних організацій, які борються з офшорами (ОЕСР, FATF, ООН і ЄС). Кожна з них дає низку рекомендацій, які, по суті, мають імперативний характер. Тобто міжнародні організації не уповноважені безпосередньо застосовувати будь-які заходи впливу до країн-порушниць;
• можливі часті перевірки регулювальних органів;
• не варто виключати можливість шахрайства з боку фірм, які продають офшори.
Перш ніж використовувати переваги «податкової гавані», слід ознайомитися з нормами національного та міжнародного права, які досить жорстко регламентують відносини суб’єктів ЗЕД в цьому «раю».
Реєстрація кожної офшорної компанії розпочинається із таких ключових та важливих етапів:
• Вибір відповідної назви., яка повинна бути бути унікальною та есклюзивною і якимось чином характеризувати послуги компанії;
• Статут, як і договір, повинен мати підпис реєстраційного агента.
• Одержання юридичної адреси, яка буде фігурувати в усіх документах і договорах, пов’язаних з компанією.